Щороку в третій четвер травня відзначають Всесвітній день вишиванки. Цьогоріч, «світ одягнув вишиванки» 19 травня. Це свято, що зародилося в 2006 році, набуває все більшої популярності. вишиванки одягнули у Грузії, Чехії, Німеччині, США, Канаді, Литві, Латвії, Польщі, Казахстані, Росії, Франції, Румунії, Словаччині, Фінляндії, Норвегії. Долучились до акції навіть такі далекі від України держави, як Таїланд, Мексика, Шотландія, Єгипет, Південна Африка, Португалія, Ізраїль, Аргентина, Бразилія. 9 школа стала активним учасником акції «Вишиванка єднає українців». Весь колектив школи майорів українськими барвами.
Вишиванка - один з найголовніших символів ідентичності українців. Вишиванка – це не просто одяг, а щось дуже рідне, особисте. Те, що зберігає наше коріння, індивідуальність та розуміння самих себе. Вишивання сорочок з давніх-давен увійшло в життя народу, воно втілює в собі всі його ідеали добра та краси. Усім відомо, що вишивання є національним мистецтвом та ремеслом українців; в залежності від регіону, існують певні розбіжності в використанні орнаментів, кольорів і технік вишивки. Наш народ ставився до вишиванки як до святині. Вишиті сорочки передавались з покоління в покоління, з роду в рід, береглися як реліквії. Образ сорочки-вишиванки часто зустрічається в народних піснях. За традицією, дівчина, готуючи придане, мала власноруч вишити нареченому сорочку.
Вишиванка – символ здоров`я та краси, щасливої долі і родової пам`яті, порядності і чесності, любові і святковості; крім того, вишиванка - оберег. Символіка вишивки залежала від того, кому призначалося вбрання: парубку-нареченому, хлопцю чи чоловікові або дівчині чи заміжній жінці.
А чи задумувалися ми, коли і як з`явився звичай носити довгі вишиті сорочки? Саме про це, йшла сьогодні мова на відкритому музейному уроці в 6-Б класі. Вчителем історії Кліменко Іриною Геннадіївною та співробітником Національного музею історії Украіни, кандидатом історичних наук Коцар Ларисою Олександрівною було проведено інтерактивний урок присвячений історії української вишиванки.
Школярі дізналися, що вишивка бере свій початок з епохи пізнього неоліту (6 тис. до н.е.), можливо була поширена у племен трипільської культури. Фактично, всі племена і народи, що колись пройшли по нашій землі, залишили свій слід у традиційній українській вишивці. Елементи орнаментів, що використовувалися трипільцями, сарматами та скіфами можна бачити у вишиванці і зараз. Слов'яни Київської Русі носили вишитий одяг і після Х століття (один з яскравих прикладів - Іпатіївський літопис 1252, в якому стверджується, що князь Данило Галицький під час однієї з високих зустрічей був одягнений у обшитий мережками кожух). Мало того, вишивка вважалася однією з найбільш шанованих професій: сестра Володимира Мономаха організувала в Андріївському монастирі Києва спеціальну школу. Молоді дівчата навчалися в ній шиттю сріблом і золотом. Цікаво, що, незважаючи на вплив з боку інших народів на культуру стародавньої Русі, вишивка залишилася практично недоторканою - творчий потенціал народу і повага до традицій були настільки сильні, що створили свій унікальний стиль. Багато які з давніх традицій вишивки дійшли до наших днів - деякі трохи змінилися. За довгу історію української вишивки було створено народними майстринями близько ста різних технік вишивання, які визначають особливості вишивки, надають їй оригінальності та самобутності. У кожному регіоні України воліють використовувати свої техніки, притаманні даній місцевості. Вони характеризують особливості місцевої вишивки, за якими можна дізнатися, в якій частині України були вишиті рушники чи вишиванки. Також діти узнали про значення кольорів, орнаментів та взорів.
Цього святкового дня, школярі змогли доторкнутися до подиху століть і навіть приміряти ці сакральні речі. Одні змогли себе відчути давніми греками, інші – войовничими скіфами, а дехто зміг відчути себе русичем часів Київської Русі.
Фоторепортаж:
Ви можете поділитися новиною з друзями:
|
